Приватний нотаріус Київ, нотаріус без вихідних, приватний нотаріус Солом'янська площа. Договір. Довіреність. Заповіт. Оформлення права власності на нерухоме майно. Нотаріус Франчук І. А.
Приватний нотаріус Київ: (098)325-51-15 - Планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства

 

 

 

 

Українська версія сайтуРусская версия сайта

Головна сторінка СТАТТІ Планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства

E-mail нотаріуса: franchuk.notary@gmail.com

 

ПЛАНУВАННЯ СПАДКОВОСТІ В УПРАВЛІННІ АКТИВАМИ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Шановні власники фермерських господарств, Ви приклали великі зусилля та зробити неймовірні кроки на шляху побудови Вашого фермерського господарства, Вашої власної справи. Рано чи пізно настане той момент, коли Вам доведеться замислитися над тим, наскільки це важко чи легко, передати своє фермерське господарство, свій власний бізнес в інші руки, чи то родичу (дружині, чоловікові, дітям, онукам), чи то другу або знайомому.

У цьому разі Вам доведеться планувати процес передачі власного фермерського господарства у спадок, що потребуватиме звернення до нотаріуса. Саме такий процес і є плануванням спадковості в управлінні активами фермерського господарства. 

Актуальність теми планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства зумовлена також тим, що на даний час Земельним кодексом України встановлений мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, до яких також належать землі фермерських господарств. Посвідчити у нотаріуса договір купівлі-продажу, дарування, обміну зазначеної земельної ділянки неможливо. Нотаріус Вам відмовить у посвідчення такого договору.

Так, мораторій на відчуження сільськогосподарських земель, який встановлений пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання):

· земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

· земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства;

· земельних часток (паїв).

Проте, земельні ділянки, на які поширюється мораторій, можуть передаватися у спадщину, що відбувається за участю нотаріуса, також такі земельні ділянки можуть бути вилучені для суспільних потреб, а також підлягають обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Договір обміну таких земельних ділянок також посвідчує нотаріус.

Отже, у зв’язку з тим, що землі фермерського господарства на які поширюється мораторій не можуть бути відчужені їх власником, але можуть бути передані у спадщину, питання плануванням спадковості в управлінні активами фермерського господарства є досить актуальним у наш час.

Матеріал, викладений у цій статті, може стати у нагоді власникам фермерських господарств, які планують передачу свого бізнесу наступному поколінню чи залишення спадку своїм родичам, або можливо сам власник фермерського господарства або його близькі стануть спадкоємцями та їм потрібно буде звертатись до нотаріуса та оформляти спадщину на себе.

Перш за все, зазначимо, що порядок спадкування фермерського господарства регулюється такими актами чинного законодавства України: Цивільним кодексом України; Земельним кодексом України; Законом України «Про фермерське господарство; Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»; Законом України «Про нотаріат»; Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р.; Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується» від 10.12.2003 р.

Частина 1 статті 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Ця стаття містить відсилочну норму, яка встановлює, що спадкування здійснюється відповідно до закону. Таким законом, який містить спеціальні норми та регулює відносини у сфері спадкування є Цивільний кодекс України, який набув чинності 1 січня 2004 року. Так, Книга шоста Цивільного кодексу носить назву: «Спадкове право» та регулює відносини у сфері спадкування. У цій Книзі детально врегульовані питання спадкування, міститься багато новел та нових положень щодо спадкування у порівнянні зі старим цивільним кодексом, який діяв ще з радянських часів.

Зупинимося на основних положеннях Цивільного кодексу України, які стосуються спадкування.

Спадкування можливе за заповітом, який посвідчує нотаріус, або за законом, але також з обов’язковою участю у цьому процесі нотаріуса. Спадкування за заповітом відбувається шляхом складання заповіту, тобто документу, у якому вказується кому і яке майно переходить після смерті особи. Заповіт, зокрема, може посвідчувати нотаріус. Взагалі, заповіт слід розглядати як можливість, якою може скористатися особа, та розпорядитися своєю власністю ще за життя на випадок смерті, посвідчивши у нотаріуса заповіт.

Особа складає заповіт на власний розсуд, визначає частки у спадщині або взагалі може позбавити спадщини певних спадкоємців. Про такі формулювання змісту заповіту, заповідачу розповідає нотаріус. Нотаріус посвідчує   заповіт,   який   написаний  заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт  з  її  слів власноручно  або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має  бути  вголос  прочитаний  заповідачем  і підписаний ним, про що нотаріус зазначає перед підписом заповідача.

Заповісти у нотаріуса особа може все своє майно або частину майна, про що нотаріус пояснює заповідачу, наприклад, вказати у заповіді якесь конкретне майно щодо якого складено заповіт, наприклад, земельну ділянку, будинок, автомобіль і т.п.  

Важливим є те, що при складанні заповіту, нотаріус не вимагає від заповідача жодних правовстановлюючих документів на майно, яке заповідається. Проте, нотаріус радить у заповіті конкретно та чітко визначити та описати майно, яке буде передано у спадщину (зазначити адресу, характеристики майна (площу, цільове призначення, якщо йдеться про земельну ділянку, тощо). Нотаріус перевіряє,  чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Якщо ж особа вирішила написати заповіт, вона може це зробити та посвідчити заповіт як у приватного, так і державного нотаріуса. Законодавством встановлені загальні вимоги до форми заповіту, який посвідчує нотаріус. По-перше, посвідчити заповіт у нотаріуса може особа з повною цивільною дієздатністю (повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років). По-друге, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням нотаріусом місця та часу його складення, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, посвідчення заповіту у нотаріуса через представників не допускається. Якщо особа не може особисто підписати заповіт у зв’язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням заповіт у її присутності підписує інша особа. Відповідно підпис зазначеної особи засвідчується нотаріусом із зазначенням причин, з яких заповіт не може бути підписаний особисто спадкодавцем. Такий заповіт має бити посвідчений нотаріусом не менш ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною  цивільною  дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Окрім того, заповіт має бути складений нотаріусом так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. І так, щоб нотаріус, який оформлятиме спадщину не мав проблем із видачею спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину.

Якщо ж особа має намір скласти заповіт, але сама не може з’явитися до нотаріуса, у зв’язку з тяжким фізичним станом, вона може запросити нотаріуса додому та скласти заповіт на дому, про що нотаріус зобов’язаний зазначити у заповіті. У цьому разі нотаріус здійснює виїзд та вчиняє нотаріальну дію поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса.

Зазначимо, що стаття 1249 Цивільного кодексу України передбачає можливість складання секретного заповіту. Секретним є заповіт, який посвідчує нотаріус без ознайомлення з його змістом. Нотаріус повинен  роз'яснювати заповідачу,  що текст заповіту має бути викладений таким чином,  щоб розпорядження заповідача  не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у  заклеєному  конверті.  На  конверті  має  бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса,  заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.

Нотаріус ставить  на конверті,  у якому знаходиться секретний заповіт,  посвідчувальний напис про посвідчення  та  прийняття  на зберігання   секретного  заповіту,  скріплює  його  печаткою  і  в присутності заповідача нотаріус поміщає його в інший конверт  та  опечатує. На   конверті  зазначаються  прізвище,  ім'я,  по  батькові,  дата народження  заповідача  і  дата  прийняття  на  зберігання   цього заповіту.

Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймає нотаріус на зберігання без складання опису. Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання повідомлення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту.

Про день   та   час   оголошення   змісту  заповіту  нотаріус повідомляє членів сім'ї та  родичів  спадкодавця,  якщо  їх  місце проживання  відоме,  або  робить  про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

Нотаріус у  присутності  заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт,  у якому зберігався заповіт,  та оголошує  його зміст.

Про оголошення заповіту нотаріус складає протокол, який підписують нотаріус та свідки.

У протоколі  зазначаються:  дата,  час  та  місце   складання протоколу про оголошення секретного заповіту;  дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту;  прізвище,  ім'я,  по батькові  осіб,  присутніх  при оголошенні,  у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб,  які не з'явились  на  оголошення секретного  заповіту, або  відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації;  стан заповіту  (наприклад,  наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому  знаходився  заповіт,  а  також  відтворюється  весь   текст заповіту.  Якщо  неможливо  визначити  справжню  волю  заповідача, нотаріус у  протоколі  відтворює  витлумачений  спадкоємцями текст  заповіту та відомості про досягнення (чи  недосягнення) між спадкоємцями згоди  щодо  тлумачення  тексту  заповіту.  У  тексті протоколу   нотаріус відображає попередження свідків  про відповідальність за шкоду,  заподіяну ними внаслідок  розголошення відомостей,  що стали їм відомі у зв'язку з оголошенням секретного заповіту.  У  протоколі  можуть  бути  зазначені  й  інші  істотні обставини оголошення заповіту.

Секретний  заповіт  після його оголошення залишається в справах  державної  нотаріальної  контори  (приватного нотаріуса). Якщо заінтересована особа,  належним  чином  повідомлена  про день  оголошення секретного заповіту,  на оголошення не з'явиться, нотаріус  оголошує  зміст  секретного  заповіту  тим  особам,  які з'явилися. У разі з'явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту,  про  що  робить  відповідну  відмітку, яка підписується також цією особою.

Якщо   з   тексту  секретного  заповіту  неможливо  визначити справжню  волю  заповідача  щодо  розпорядження  майном після його смерті,  нотаріус  роз'яснює  заінтересованим  особам  їх право на
тлумачення  змісту  заповіту.  Якщо  згоди  щодо тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус роз'яснює цим особам їх право  на  звернення до суду.

Нотаріус може видати оригінал секретного заповіту лише на письмову вимогу суду. У такому випадку у Нотаріус залишає у своїх справах фотокопію цього заповіту. Нотаріус, який посвідчив заповіт, у тому числі секретний, записує його до алфавітної книги обліку заповітів.

Зауважимо, що заповідач має право на скасування або зміну заповіту. Так, заповідач у будь-який час може скасувати заповіт та у будь-який час скласти новий заповіт, який посвідчить нотаріус. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав у нотаріуса перед ним. Також заповідач має право у будь-який час внести зміни до заповіту, що має посвідчити нотаріус.

У  разі  одержання  заяви  про  скасування  секретного заповіту,  справжність  підпису  на  якій  має  бути   нотаріально засвідчена, нотаріус повертає заповідачу підписаний ним конверт, у якому  міститься  секретний  заповіт,  та  робить   відмітку   про скасування заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач  подасть  примірник свідоцтва про прийняття на зберігання  секретного  заповіту,  нотаріус  проставляє  на  ньому відмітку  про  повернення  конверта,  в  якому міститься секретний заповіт,  і долучає зазначене свідоцтво до  заяви  заповідача  про скасування секретного заповіту.

Важливим є те, що у спадкуванні за заповітом існує поняття таємниці заповіту. У цьому випадку, нотаріус, який посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення, змісту, скасування або зміни заповіту, про що їх попереджає нотаріус.

Відомості   про   заповіти   підлягають   обов'язковій реєстрації   в   Спадковому   реєстрі   в  порядку. При внесенні  відомостей  до  Спадкового  реєстру  нотаріус обов'язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт подружжя).

Часто на практиці трапляються випадки, коли заповіт є недійсним. Заповіт, складений особою, яка не мала права це робити, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (абсолютно недійсним). За позовом заінтересованої особи, якою найчастіше виступає зацікавлений спадкоємець, який не вказаний у заповіті, суд може визнати заповіт недійсним, який посвідчив нотаріус, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, наприклад, заповіт був складений під впливом фізичного або психологічного насильства.

Розглянемо питання та процедуру здійснення права на спадкування. Так, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом із спадкодавцем. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місце реєстрації проживання померлого. З моменту, як спадкоємець подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її, успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але слід враховувати, що доки він не отримає на це майно свідоцтва про право на спадщину, яке видає нотаріус, він не може ним розпоряджатися.

 Важливим є те, що для спадкоємців, які на момент відкриття спадщини не проживали разом зі спадкодавцем, законом встановлений строк для прийняття спадщини, який становить шість місяців та починається з часу відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця.

Таким чином, для того, щоб прийняти спадщину спадкоємець повинен звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. На даний час з такою заявою можна звернутися як до приватного, так і до державного нотаріуса, та відповідно свідоцтво про право на спадщину видає як приватний, так і державний нотаріус, який оформляє спадщину.

Що стосується безпосередньо спадкування фермерського господарства, то як зазначалося вище, воно здійснюється відповідно до закону. Законодавство не встановлює заборон щодо можливості заповісти фермерське господарство своїм родичам, а точніше потрібно говорити про частку у фермерському господарстві.

Правовідносини зі спадкування частки у фермерському господарстві аналогічні до припинення членства у фермерському господарстві з інших підстав. Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Для спадкоємців у цій ситуації можливі два варіанти, як реалізувати своє справо на спадщину.

Варіант перший передбачає, що спадкоємець (спадкоємці) за згодою інших членів господарства стає членом господарства та набирає у повному обсязі права на майно господарства. При цьому слід зазначити, що право на участь у фермерському господарстві не успадковується. Оскільки згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України право на участь у товариствах і право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їхніми установчими документами, не успадковується. Тобто, у даному випадку йдеться про спадкування права на частку у фермерському господарстві.

Варіант другий передбачає, що спадкоємець (спадкоємці) виділяють з господарства частку майна фермерського господарства, успадковану ними. Така частка зазвичай оцінується та виділяється у грошовому еквіваленті. У разі виникнення спору щодо складу і вартості майна, яке виділяється спадкоємцю, це питання може бути вирішено судом за позовом однієї із сторін.

Отже, після видачі нотаріусом свідоцтва на право на спадщину особа-спадкоємець має звернутись до фермерського господарства із заявою про прийняття до членів фермерського господарства з передачею спадкоємцю прав спадкодавця на частку в майні фермерського господарства (при першому варіанті) або із заявою про виділення частки з майна фермерського господарства (при другому варіанті). Зокрема, справжність підпису особи на такій заяві, за її бажання може бути засвідчена нотаріусом.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Ми робимо все, щоб звернувшись до нас вперше, Ви стали нашим постійним клієнтом!



Создание сайта в Киеве